Виховна година до дня проголошення Акту Злуки

Живий ланцюг до дня Соборності України

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ НА ТЕМУ «НАМ ЗЛУКУ ДАРУВАВ ГОСПОДЬ»







Викладач. Ми живемо в незалежній і суверенній країні. Але шлях до нашої незалежності був дуже довгим і тернистим. Щороку 22 січня весь український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну Українську державу. На нашій виховній годині ми згадаємо той вікопомний день - 22 січня 1919 р., коли було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що було першим кроком до об’єднання українських земель. Саме тому ми відзначаємо 22 січня як День соборності України.

1-й ведучий. Національне Відродження, розвиток українського руху в ХІХ ст. зумовили виникнення ідеї соборності України.

2-й ведучий. Напередодні Першої світової війни Наддніпрянська Україна входила до складу Російської імперії. Західна Україна належала Австро-Угорщині. У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворились дві, різні за міжнародними, політичними, економічними і соціальними орієнтирами, але рідні по крові держави: Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка. Історична доля цих земель склалася так, що один народ був змушений розділитися, і обидві його частини пішли своїм шляхом розвитку.

Українська Народна Республіка була проголошена 7 листопада 1917 р. ІІІ Універсалом Української Центральної Ради, яку очолював Михайло Грушевський. Вона стала автономією у складі Російської республіки. До її складу увійшло 9 губерній - етнічних українських територій. 22 січня 1918 р. Центральна Рада своїм VI Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу.

Вірш «Радійте, співайте пісні голосні...»

Радійсте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні.

Ридайте і смійтесь в сльозах, солов’ї,

Стрівайте воскреслі надії свої.

Минулі навіки дні чорних негод -

Живе Україна! і вільний народ,

Як з попелу Фенікс ожив і злетів

І зорями зміряв простори степів.

0 Боже, без меж милосердя твоє!

1 правда, о Боже, на світі ще є,

Недарма нам снилась вона уночі,

Недарма ми гибли, до неї йдучи.

О. Олеся