Лекційний матеріал для 9 Б(всесвітня історія)
Тема: Австро-Угорщина 20 ст.
Тема: Австро-Угорщина 20 ст.
У січні-лютому 1918 р. по країні прокотилася хвиля страйків. Основні вимоги: припинення війни з Росією, демократичні реформи, покращення постачання харчами.
Першим збройним повстанням на Австро-Угорському флоті стало Которське, яке почалося 1 лютого в бухті Котор на узбережжі Адріатики. Почалося все з бунту на крейсері «Санкт-Георг», пізніше до нього приєдналися ще 42 судна і робітники порту. Вимоги: припинення війни, самовизначення народів імперії. 3 лютого з військово-морської бази Пула до бухти підійшли підводні човни, суходолом надійшла піхота і виступ було придушено, всіх керівників розстріляли.
У Королівстві Галичини та Володимирії активізувався український самостійницький рух, 16 липня проведено національний український з'їзд у Львові.
1 травня по всій Австро-Угорщині прокотилася хвиля демонстрацій. Продовжувалися поодинокі спонтанні військові виступи, які придушувалися. 17 червня у Відні стався голодний бунт.
В останні місяці існування імперії з армії дезертувало 150000 військовослужбовців. 20 серпня у Могильові-Подільському стався виступ солдат, який теж придушили. У вересні — виступ австро-угорських військ в Одесі.
Згодом почалися загальнонаціональні страйки під керівництвом місцевих національних комітетів, що і було останньою причиною розпаду імперії.
Розподіл кордонів і влади на півдні центральної Європи був вельми важким після листопада 1918. Після припинення роботи центрального уряду багато регіонів Австро-Угорщини зазнало вакуум влади, багато різноманітних сил намагались встати до влади—націоналісти, соціал-демократи, комуністи. Деякі сусідні країни, на кшталт Королівства Румунія, спробували окупувати прикордонні області. В той же час населення зазнало нестачу продовольства і було деморалізовано людськими втратами у війні. Все це ускладнювало рішення що до майбуття націй, що входили до складу Австро-Угорщини.
Антанта вважала за потрібне окупувати терени імперії, але не мало на це реальних військ. На Паризькій мирній конференції дипломати мали знайти компроміс між чинною владою на місцях і вимогами націоналістів та стратегічними і політичними побажаннями Антанти.
Наприклад, в ідеалі, німці та австрійці мали власноруч вирішити свою долю. Але Франція була занепокоєна можливою небезпекою Великої Німеччини. Ситуацію ускладнювало зазіхання чеських і словенських націоналістів на німецькомовні терени.
Результат угоди поховав багато очікувань. Зміни територіальних кордонів після І світової війни:
- Утворення незалежних Австрії і Угорщини—відмова від габсбурзького правоприємництва.
- Кордони новітньої незалежної Угорщини не включали дві третини колишнього Королівства Угорщина, в тому числі області де угорці були більшістю. Новітня Австрійська республіка мала владу тільки над німецькомовними областями, але втратила владу над деякими теренами де німців було більшість.
- Королівство Богемія, Маркграфство Моравія, Чеська Сілезія і західна частина Тешинського князівства, Словаччина і Карпатська Україна утворили новітню Чехословацьку республіку.
- Королівство Галичини і Володимерії, східна частина Тешинського князівства, північна графство Орава і північний Спиш були надані Польській республіці.
- Больцано — Південний Тіроль и Трієст надані Королівству Італія.
- Боснія і Герцеговина, Королівство Хорватія і Славонія, Королівство Далмація, Словенія і Воєводина утворили Державу Словенців, Хорватів і Сербів.
- Трансильванія і Герцогство Буковина стали частиною Королівства Румунія.
Немає коментарів:
Дописати коментар